Финансовые гарантии субъектов туристической деятельности и закон Украины «О туризме»

Начнем с того, что действующий Закон Украины «О туризме»  был принят в 1995 г. и с тех пор изменился не очень сильно. На данный момент закон не в состоянии качественно регулировать туристическую отрасль и нуждается в существенных доработках.

Институт банковской гарантии, прописанный в ст. 15 действующего Закона себя дискредитировал полностью, т.к. выполнение обязательств банком привязано к факту банкротства туроператора/турагента. Банкротство в Украине – это сложная и длительная юридическая процедура, и, по факту, ни один туроператор не был признан банкротом, а значит, формально нет оснований для выплаты со стороны банковского учреждения.

Типичный бланк банковской гарантии:

Но даже если бы банковская гарантия действовала, размер в 20тыс. евро для крупного туроператора – ничто. К примеру, только за одну неделю в декабре 2017г. и только в Египет JoinUP! отправил 54 рейса.

Таким образом становится очевидно, что так как есть сейчас, долго продолжаться не может. Существенным стимулом к изменению законодательства стала опубликованная 25 ноября 2015 г. Директива ЕС 2015/2302 о пакетных турах и связанных с ними туристских услугах. Ее целью является изменение объема правовой охраны с учетом изменений, произошедших с момента принятия действующей на данный момент Директивы 90/314, обеспечение прозрачности и повышение правовой определенности для туристов и операторов. Отдельное внимание уделено и финансовой защите потребителей:

Ч. 1 ст. 13 гласит:

Государства-члены ЕС должны гарантировать, что организатор несет ответственность за исполнение туристских услуг, включенных в договор о реализации пакетного тура, вне зависимости от того, подлежат ли данные услуги оказанию самим организатором или иными исполнителями туристских услуг.

Государства-члены ЕС могут либо оставить в силе национальное законодательство либо принять новое законодательство, согласно которому продавец также несет ответственность за исполнение пакета услуг.

Целая глава посвящена защите туриста на случай банкротства туроператора, в частности ст. 17 гласит:

Государства-члены ЕС должны обеспечить, чтобы организаторы, зарегистрированные на их территории, предоставляли меры защиты на возмещение всех выплат, произведенных туристом или третьим лицом от его имени, в объеме неисполненных услуг как следствие банкротства организатора. Если в договор о реализации пакетного тура включена перевозка пассажиров, то организаторы также предоставляют меры защиты в части возвращения туристов на родину.

В отношении туристских услуг, которые не были оказаны, по требованию туриста должно быть предоставлено возмещение без необоснованных задержек.

В заключительных положениях указано, что государства-члены ЕС должны имплементировать нормы директивы до 1.01.2018г. и применять их с 01.07.2018 г.

Польша, например, уже на финишной прямой.

ЗАКОНОПРОЕКТ МЭРТ

Департамент туризма и курортов Министерства экономического развития и торговли Украины (МЭРТ) подготовил изменения в Закон Украины с учетом данной Директивы. Текст изменений Ассоциация получила в свое распоряжение в середине июля.  Тогда же и публиковали текст для сбора замечаний в группе Ассоциации

Новая редакция статьи 15 от МЭРТ, регламентирующей финансовую ответственность туроператоров и турагентов предписывала следующие размеры финансовой ответственности:

Сума банківської гарантії або страхова сума за договором страхування цивільної відповідальності має бути не меншою 10 % від запланованого туроператором/турагентом річного обсягу продажу туристичних продуктів. Якщо запланований обсяг менший, ніж обсяг продажів за попередній рік — не менше 10 % від річного обсягу продажу туристичних продуктів за попередній рік.

Для новоствореного туроператора/турагента або такого, що не провадив діяльність у році, що передує року включення до Реєстру суб’єктів туристичної діяльності розмір фінансового забезпечення складає 50 000 (п’ятдесят тисяч) євро для туроператора та 10000 (десять тисяч) євро для турагента.

Как видим, законодатель не делает никакой разницы между турагентом и туроператором и выдвигает идентичные условия страхования для них. Видение Ассоциации по этому вопросу состоит в следующем:

1. Туроператор несет ответственность за предоставление турпродукта и поэтому должен страховать ответственность исходя из полной суммы полученных средств. В ходе рабочих групп был достигнут консенсус о том, что финансовая гарантия ограничивается 5% от оборота туроператора. При средней глубине продаж на уровне месяца этого должно быть достаточно для того, чтобы в случае приостановки деятельности туроператором в разгар сезона, не только вернуть всех туристов на родину, но и произвести компенсации не улетевшим. Страховые компании готовы страховать такие риски при условии, что из формулировки в законе уходит фраза «неналежне виконання зобов’язань». Это важно потому, что формулировка очень размыта и не позволяет просчитать риск, что делает невозможным перестрахование такого риска за рубежом.

Конечно, тут важно настроить контроль корректности предоставляемых туроператором данных по объемам продаж.

2. Турагент несет ответственность только за исполнение посреднических функций, в том числе:

— корректность бронирования тура в соответствии с пожеланиями туриста
— своевременную оплату забронированного турпродукта

При прописанном в редакции МЭРТ положении, страховка будет занимать львиную долю в структуре операционных затрат турагента. Например, если за год турагент реализует 100 туров при средней стоимости 1000 евро, то его доход составит 10 000 евро. (при средней комиссии 10%), но страховать он будет обязан 100 000 евро. При ставке 2% страховая премия составит 2 000 евро или 20% от валового дохода (!).

Считаем такой подход не конструктивным и предлагаем ввести фиксированную сумму страхового покрытия для турагентов в размере 20 000 евро. Такая страховка вступает в силу, когда турагент забронировал тур, но не смог его оплатить туроператору (например, в связи с образованием кассового разрыва). Страховка не защищает туриста от откровенного мошенничества, когда агент сознательно берет деньги с целью их присвоить и без фактического бронирования тура у туроператора.

В Румынии, например, такая страховка обязательна уже давно, её размер составляет 10 000 евро для новосозданного ТА и без нее не дадут лицензию на турагентскую деятельность.

Почему 20 000 евро?

Мы считаем, что эта сумма обеспечивает оптимальное соотношение между стоимостью страховки и размером ее покрытия. Страховые компании оценивают стоимость страховки в 2% от номинала, что в нашем случае означает, что турагент должен будет заплатить 400 евро в год за страхование своей ответственности. Страхового покрытия будет достаточно для выплат по 20 турам стоимостью в 1000 евро (средний чек), либо нескольких VIP-заказов.

По условиям агентских договоров между туроператором и турагентом, турагент обязан оплачивать выставленные туроператором счета в течение 1-2 банковских дней, не аккумулируя у себя денежные средства туристов.

Нам известны случаи, когда турагенты приостанавливали деятельность, имея кассовый разрыв существенно больше предлагаемой нами страховой суммы, но такие случаи довольно редки и могли бы быть исключены при должном контроле финансовой дисциплины со стороны туроператоров.
Полный текст статьи 15 из предложений МЭРТ с правками Ассоциации (жирным выделены вставки от Ассоциации, зачеркнут исходный текст предложений МЭРТ) под спойлером

Нажмите для отображения

Стаття 15. Фінансове забезпечення відповідальності туроператора, турагента та субагента.З метою забезпечення прав та законних інтересів громадян — споживачів туристичних послуг туроператор, турагент та субагент зобов’язані здійснити фінансове забезпечення своєї цивільної відповідальності перед туристами.

Для покриття відповідальності за збитки, що можуть бути заподіяні споживачу туристичних послуг в результаті ненадання послуг чи їх частини або неналежного виконання туроператором/турагентом/субагентом зобов`язань  за договором на туристичне обслуговування, в тому числі в разі виникнення обставин його неплатоспроможності, суб’єктами туристичної діяльності здійснюється фінансове забезпечення такої відповідальності одним із таких способів:

отриманням банківської гарантії;

укладенням договору страхування цивільної відповідальності туроператора/турагента/субагента перед туристами;

Розмір фінансового забезпечення туроператора/турагента/субагента визначається як розмір банківської гарантії або розмір страхової суми за договором страхування цивільної відповідальності туроператора/турагента/субагента.

Сума банківської гарантії або страхова сума за договором страхування цивільної відповідальності туроператора має бути не меншою 5 % від запланованої суми грошових коштів, отриманих від туристів за туристичні послуги. Якщо запланована сума грошових коштів, отриманих від туристів за туристичні послуги, менша, ніж сума грошових коштів, отриманих від туристів за туристичні послуги за попередній рік то сума за договором страхування цивільної відповідальності туроператора не може бути меншою 5 % від суми грошових коштів, отриманих від туристів за туристичні послуги, за попередній рік.

Сума банківської гарантії або страхова сума за договором страхування цивільної відповідальності турагента/субагента має становити суму, еквівалентну не менше ніж 20000 євро. має бути не меншою 10 % від запланованого туроператором/турагентом річного обсягу продажів туристичних продуктів. Якщо запланований обсяг менший, ніж обсяг продажів за попередній рік – не менше 10% від річного обсягу продажу туристичних продуктів за попередній рік.

Для новоствореного туроператора/турагента або такого, що не провадив діяльність у році, що передує року включення до Реєстру суб’єктів туристичної діяльності розмір фінансового забезпечення складає 50 000 (п’ятдесят тисяч) євро для туроператора та 10000 (десять тисяч) євро для турагента.

Розмір фінансового забезпечення визначається в євро у гривневому еквіваленті за офіційним обмінним курсом Національного банку України гривні до євро станом на останній день місяця, що передує отримання фінансового забезпечення.

Надане фінансове забезпечення для туроператора має передбачати, що у випадку ненадання туристу туроператором/турагентом туристичних послуг чи їх частини (повністю або частково) зобов’язань перед туристом за договором на туристичне обслуговування щодо:

повернення до України туриста, який перебуває поза межами України, та його проживання до такого повернення;

повернення туристу оплаченої ним вартості турпродукту (авансових платежів) у випадку ненадання такого турпродукту, якщо подорож так і не розпочалася;

повернення різниці між оплаченою вартістю і вартістю фактично наданих послуг, якщо подорож почалася, але послуги надані частково;

виконання цих зобов’язань забезпечується установою, що надала таке фінансове забезпечення.

Надане фінансове забезпечення для турагента/субагента має передбачати виконання зобов’язань установою, що надала таке фінансове забезпечення у випадку неналежного виконання турагентом/субагентом своїх обов’язків щодо бронювання замовленого туристом туристичного продукту згідно укладеного договору та/або своєчасної і повної оплати за замовлений туристичний продукт з вини турагента/субагента. Договором страхування (банківською гарантією) можуть бути передбачені додаткові випадки ненадання туристу туроператором/турагентом/субагентом послуг чи їх частини невиконання туроператором/турагентом (повністю або частково) зобов’язань перед туристом за договором на туристичне обслуговування.

Вжиття установою, що надала фінансове забезпечення, заходів з виконання забезпеченого зобов’язання туроператора щодо повернення до України туриста, який перебуває поза межами України, та його проживання до такого повернення починається не пізніше 24 годин після:

звернення туроператора про неспроможність забезпечити проживання туриста, який перебуває поза межами України, та/або здійснити його повернення до України, у випадках, передбачених договором страхування (банківської гарантії);

або

звернення туриста, який перебуває поза межами України, про неможливість зв’язатися з туроператором, який не забезпечив проживання та/або повернення туриста до України, у випадках, передбачених договором страхування (банківською гарантією).

У випадках невиконання або неналежного виконання ненадання послуг чи їх значної частини туроператором/турагентом/субагентом зобов’язань за договором на туристичне обслуговування перед споживачем туристичних послуг та наявності підстав для виплати страхового відшкодування за договором страхування цивільної відповідальності туроператора/турагента/субагента або сплати грошової суми по гарантії споживач туристичних послуг або його законний представник має право в межах суми фінансового забезпечення пред’явити письмову вимогу про виплату страхового відшкодування або про сплату грошової суми безпосередньо організації, що надала фінансове забезпечення.

Відшкодування збитків, заподіяних споживачу туристичних послуг внаслідок невиконання або неналежного виконання ненадання послуг чи їх значної частини туроператором/турагентом/субагентом за договором на туристичне обслуговування, в тому числі в разі виникнення обставин неплатоспроможності туроператора/турагента/ чи внаслідок порушення процесу про визнання його банкрутом, здійснюється відповідною установою на підставі заяви туриста, договору на туристичне обслуговування (ваучера) та документів, що підтверджують невиконання туроператором/турагентом/субагентом договірних зобов’язань.

Письмову вимогу споживача туристичних послуг про виплату страхового відшкодування за договором страхування відповідальності або про сплату грошової суми по гарантії повинно бути пред’явлено страховику або гаранту протягом терміну дії фінансового забезпечення.

Страховик або гарант зобов’язаний задовольнити вимогу споживача туристичних послуг про виплату страхового відшкодування за договором страхування цивільної відповідальності або про сплату грошової суми по гарантії не пізніше 30 календарних днів після дня отримання зазначеної вимоги.

У випадках, якщо з вимогами про виплату страхового відшкодування за договором страхування цивільної відповідальності туроператора або про сплату грошової суми по банківській гарантії до страховика або гаранта звернулися одночасно більше одного споживача туристичних послуг і загальний розмір коштів, що підлягають виплаті, перевищує суму фінансового забезпечення, задоволення таких вимог здійснюється пропорційно сумам грошових коштів, зазначених у вимогах до суми фінансового забезпечення.

Установа, яка здійснила заходи у зв’язку з наданим нею фінансовим забезпеченням, отримує право на зворотну вимогу (регрес) до туроператора в розмірі понесених нею витрат у наступних випадках:

якщо туроператор надав недостовірні чи неповні документи, що мають суттєве значення для фінансового забезпечення;

якщо не вдалося вийти на зв’язок з туроператором протягом 12 годин з моменту отримання повідомлення від туриста про неможливість зв’язатися з туроператором, який не забезпечив перевезення та (або) розміщення відповідно до договору на туристичне обслуговування, при цьому визнано, що туроператор безпідставно не виконав свої зобов’язання перед туристом.

Виконання зобов’язання туроператора перед особою, що надала фінансове забезпечення, щодо зворотної вимоги (регресу) може забезпечуватися банківською гарантією та/або заставою та/або відкриттям безвідкличного акредитиву. Вид та умови такого забезпечення встановлюються за згодою особи, що надала фінансове забезпечення, та туроператора.

Строк дії фінансового забезпечення (банківської гарантії) не може бути меншим ніж один рік. Фінансове забезпечення на новий термін повинно бути отримано не пізніше одного місяця до закінчення терміну дії діючого фінансового забезпечення. Строк дії нового фінансового забезпечення починається з дня, наступного за днем закінчення дії попереднього фінансового забезпечення, за умовами сплати вартості фінансового забезпечення у терміни, передбачені договором надання банківської гарантії або страхування цивільної відповідальності туроператора (турагента) перед туристами.

Інформація про наявність у туроператора/турагента/субагента фінансового забезпечення на новий термін подається до центрального органу, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері туризму та курортів не пізніше одного місяця до закінчення строку дії діючого фінансового забезпечення.

Вимоги до договору страхування цивільної відповідальності туроператора (турагента/субагента) перед туристами встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Вимоги до банків, які можуть надавати гарантії туроператорам/турагентам/субагентам та правила надання таких гарантій встановлюються Національним банком України.

Также нами рассматривался вариант «поштучного» страхования ответственности, но, похоже, что страховые компании считают такой подход некорректным, а такие риски невозможно будет перестраховать за рубежом, так как не понятен общий возможный объем выплат при наступлении страхового события. Вот, например, мнение Мирослава Бойчина (председатель правления ERV), высказанное в рамках панельной дискуссии на конференции ТУРБИЗ-2018.

Текущая редакция статьи согласована с основными туроператорами, а также со страховым рынком.

Полный текст наших правок в редакцию МЭРТ доступен в нашем посте от 21 июля 2017г. При отображении документа в режиме «Рецензирование» можно увидеть как исходный текст документа, так и внесенные нами изменения.

На сегодняшний день окончательный вариант проекта застрял в недрах министерства и до этапа общественного обсуждения так и не дошел, хотя в декабрьском отчете Украинского центра европейской политики он упоминается (стр. 151)

 

ЗАКОНОПРОЕКТ АННЫ РОМАНОВОЙ

В ходе дискуссии на конференции ТУРБИЗ-2018 Анна Романова (глава подкомитета по туризму ВРУ) сообщила, что не согласна с частью правок от МЭРТ (в частности, с созданием реестра и отказом от лицензирования для туроператоров) и планирует подавать собственный проект Закона, для чего предложила создать рабочую группу при участии туроператоров, турагентов и страховщиков. Пожелания к закону от Ассоциации остаются по сути неизменными. Единственная корректировка по финансовому страхованию к предыдущему тексту касается механизма защиты от туроператоров, которые могут перебрасывать финансовые потоки каждый год на новое юр.лицо для уклонения от уплаты крупных страховых премий. Для этого мы предлагаем:

  1. ввести понятие «торгова назва» в ст.1:

Торгова назва — назва, за допомогою якої туроператор реалізовує та просуває туристичний продукт. Під однією торговою назвою можуть здійснювати діяльність декілька юридичних осіб.

  1. обновить ст. 17 (Лицензирование) следующими абзацами:

Ліцензія на туроператорську діяльність суб’єкту підприємницької діяльності із торговою назвою, тотожною назві іншого суб’єкта підприємницької діяльності, якому ліцензія видана раніше, може бути видана лише за письмовою згодою такого суб’єкта підприємницької діяльності.

Подання туроператором недостовірних даних щодо кількості туристів, яким було надано туристичні послуги та/або суми грошових коштів, отриманих за туристичні послуги у щорічному статистичному звіті є підставою для ануляції ліцензії на туроператорську діяльність, так само як і не подання статистичного звіту у передбачені строки

  1. Уточнить понятие новосозданного ТО в ст. 15:

Юридична особа вважається новоствореним туроператором, або таким, що не провадив діяльності лише за відсутності фактичних даних про реалізацію туристичного продукту у попередньому році під його торговою назвою іншими юридичними особами.

Полный текст наших предложений

Заключение

Работа над новой редакцией закона идет, поэтому по-старому уже точно не будет. Наша задача сейчас – сделать все возможное для того, чтобы новый закон максимально отвечал реалиям рынка и не содержал откровенно нерабочих и/или вредных для рынка норм. При этом надо понимать, что законотворческий процесс – это всегда путь поиска компромисса и не всегда удается получить то, что хочешь без оглядки на другие стороны процесса.

Декабрь 27, 2017

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *