Пропозиції та зауваження від УАТА до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері туризму»

На сайті Міністерства Економікі 3 липня 2019 року було оприлюднено Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері туризму».

Нижче ми наведемо цитати з проекту та наші зауваження і пропозиції.

Стаття 15. Фінансове забезпечення відповідальності туроператора та турагента

Сума гарантії або страхова сума за договором страхування цивільної відповідальності туроператора … перед туристами має бути не меншою 5 відсотків від:
річного обсягу продажу туристичних продуктів туроператора (без урахування доходу від продажу авіаквитка, якщо послуга не включена до туристичного продукту) за попередній рік, але не менше ніж:
200 000 (двісті тисяч) євро для туроператора, який надає послуги з виїзного туризму та (або) внутрішнього та (або) в’їзного туризму;

Для новоствореного туроператора або такого, що не провадив діяльність у році, що передує року отримання фінансового забезпечення на новий термін, розмір фінансового забезпечення складає нижній поріг залежно від обраного виду туризму (внутрішній, в’їзний та виїзний) для туроператора та 10 000 (десять тисяч) євро для турагента.
...

Ремарка 1: протидія схемі оптимізації страхових внесків

Якщо припустити, що середня вартість туристичного продукту на одну особу становить еквівалент 300 євро, а вартість страховки становитиме 2% від страхової суми, виходить, що у туроператора, який відправляє за кордон 200 тис. туристів на рік, страховий внесок складатиме 200000 туристів * 300 євро * 5% від обсягу * 2% вартості послуг = 60 тис. євро. Таких туроператорів, згідно довідки МЕРТ за 2018 рік – 7 і це найбільші компанії на ринку виїзного туризму, а у перших в списку обсяг в рази більший (500 та 900 тис. осіб)

Сума страхового внеску для туроператора, що не провадив діяльності у минулому році складе 200 000 * 2% вартості послуг = 4 тис. євро.

Таким чином, у керівництва туроператора виникає стимул ухилятися від сплати страхових внесків в належному обсязі, переключаючи потоки кожний рік між двома юридичними особами з туроператорською ліцензією, не змінюючи при цьому свою «вивіску». 

Для протидії такому способу мінімізації витрат, пропонуємо розробити дієвий механізм захисту, наприклад:

Ввести в ст. 1 нове поняття для використання в цьому законі:

Торгова назва — назва, за допомогою якої туроператор реалізовує та просуває туристичний продукт. Під однією торговою назвою можуть здійснювати діяльність декілька юридичних осіб чи фізичних осіб-підприємців.

Викласти останній абзац  ст. 17 у такій редакції:

Не може бути видана ліцензія на туроператорську діяльність суб’єкту підприємницької діяльності з торговою назвою, тотожною найменуванню іншого суб’єкта туристичної діяльності, якому ліцензія видана раніше і інформація про нього внесена до відповідного реєстру без його згоди.

Додати в ст. 15 наступний абзац:

Юридична особа вважається новоствореним туроператором, або таким, що не провадив діяльності лише за відсутності фактичних даних про реалізацію туристичного продукту у попередньому році під його торговою назвою, в тому числі іншими юридичними особами чи фізичними особами-підприємцями.

Ремарка 2. Невеличкі туроператори

Наразі існує велика кількість турагентів, що вимушені отримувати туроператорську ліцензію задля можливості формування індивідуальних туристичних пакетів для власних туристів. Обсяги продажу у такого “туроператора” можуть бути дуже незначними. Мінімальна сума страхового покриття у 200 000 євро поставить під загрозу всю бізнес-модель компанії, що працює у вузькому сегменті індивідуальних турів та відправляє за кордон 50-100 туристів на рік.

Пропонуємо ввести окрему категорію туроператорської ліцензії, що даватиме право формувати туристичний продукт виключно для прямого продажу клієнтам без залучення турагентів. В такому випадку буде діяти така ж сама норма страхування фінансової відповідальності в 5% від обсягу продажу за минулий рік, але при зниженій мінімальній сумі в 50 тис. євро (25 тис. для новоствореного туроператора).

Ремарка 3. Забезпечення якісної статистики

Необхідно забезпечити, щоби туроператори звітували про реальні обсяги продажу за рік, механізм контролю та фінансову відповідальність за недостовірні дані. 

Крім того, необхідно передбачити механізм поквартального корегування обсягів туроператора і відповідної доплати страхових премій, у разі їх зростання більше ніж на 5%

Ремарка 4. Турагенти

Стаття обумовлює для турагентів необхідність отримання банківської гарантії або страховки в розмірі 5% від обсягу комісії за минулий рік (але не менше 20 тис. євро) або еквівалент 10 тис. євро для новостворених компаній чи таких, що не вели діяльності у минулому році.

Асоціація не проти страхування як такого, але воно має бути дієвим. Наразі ми такої необхідності саме для турагентів не вбачаємо.

По-перше, згідно визначення, наведеного у ст.5 цього Закону, турагенти здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту. Це означає, що у турагента є такі зобов’язання перед туристом:

  1. Інформування, підбір та бронювання туру згідно побажань туриста
  2. Укладення договору з туристом
  3. Оплата коштів, отриманих за тур від туриста на рахунок туроператора
  4. Своєчасна видача документів на тур, отриманих у туроператора

Якщо турагент отримав кошти від туриста і не забронював послуги у туроператора – це шахрайство та має переслідуватись відповідно до Кримінального Кодексу України. Саме такі випадки зараз трапляються, але це не є предметом страхування.

По-друге, повну відповідальність за надання турпродукту несе туроператор, який має страховку чи банківську гарантію.

По-третє, Директива (ЄС) N 2015/2302 не містить вимоги щодо обов’язкового страхування відповідальності турагентів.

Додатковими проблемами при імплементації цієї норми стануть велика кількість турагентів та відсутність будь-якого їх обліку.

Виходячи з вищенаведеного, пропонуємо виключити зі ст. 15 необхідність обов’язкового страхування фінансової відповідальності для турагента.

Стаття 191. Інформування споживачів про умови надання туристичних послуг

Інформація про умови надання туристичних послуг, яку туроператор (турагент) поширює до укладення договору на туристичне обслуговування, має доводитися у доступній, наочній формі, бути розбірливою, зрозумілою та містити відомості про:


6) ціну туристичних послуг (загальну та в розрізі окремих послуг).

При продажу туристичного пакету, сформованого туроператором, турагент не має даних щодо вартості окремих послуг, що входять до складу цього пакету. Лише загальну його вартість. Відповідно, необхідно, на вибір:

1. Зобов’язати туроператорів надавати таку інформацію (що може становити комерційну таємницю)

або

2. Викласти цей пункт в іншій редакції, наприклад:

6) ціну туристичних послуг (загальну та в розрізі окремих послуг, якщо такі послуги не входять до складу пакетного туру).

Стаття 20. Договір на туристичне обслуговування

Ремарка 1. Розрахунки

Всі розрахунки за договорами на туристичне обслуговування між суб’єктами туристичної діяльності здійснюються в безготівковій формі  виключно з рахунків таких суб’єктів.

Ми вдячні за включення цієї поправки до закону, але необхідно також передбачити відповідальність за порушення цієї норми. 

Пропонуємо встановити адміністративний штраф у розмірі 10% від суми платежу для суб’єкта туристичної діяльності, що отримав кошти не з розрахункового рахунку партнера, та не повернув такий платіж відправнику, а зарахував в оплату замовлення.

Ремарка 2. Відповідальність

Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо укладання договору від свого імені передбачено договором, що укладається між туроператором та турагентом:

невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; 

невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов’язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; 

невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб’єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити. 

Фраза “крім випадків, якщо укладання договору від свого імені передбачено договором, що укладається між туроператором та турагентом” дає можливість туроператору перекласти відповідальність за виконання туроператором своїх зобов’язань на турагента, просто прописавши відповідний пункт в агентському договорі. Згідно ст.5 цього Закону турагенти здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту. Вони не можуть безпосередньо впливати на якість та обсяг виконання зобов’язань туроператором. Турагентські договори розробляються туроператором та пропонуються до підписання турагентам “як є”, без можливості вносити свої поправки. Вважаємо неприпустимим таке формулювання, тим більше, що нижче по тексту цієї ж ст. 20 констатується:

Туроператор несе відповідальність перед туристом за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором на туристичне обслуговування, укладеним турагентом як від імені туроператора, так і від свого імені.

Пропонуємо залишити цей абзац в редакції чинного на даний момент Закону, а саме:

 Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: 

Ремарка 3. Непоселення

Якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператор не в змозі надати частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані. У разі неможливості здійснення таких заходів або відмови туриста від них туроператор зобов’язаний надати йому без додаткової оплати еквівалентний транспорт для повернення до місця відправлення або іншого місця, на яке погодився турист, а також відшкодувати повну вартість ненаданих туроператором туристичних послуг і виплатити компенсацію у розмірі, визначеному в договорі за домовленістю сторін протягом тридцяти календарних днів з дати початку туристичної подорожі. 

Саме поняття overbooking або “перепродаж” – це світове явище, але трапляється з туристами досить рідко і вирішується на користь туриста. Деякі українські туроператори зловживають можливостями, наданими законодавством щодо поселення туристів в альтернативні засоби розміщення. Найбільш яскраво це явище проявилося за напрямком «Туреччина» влітку 2017р. (детальніше). Фраза про відшкодування “ненаданих туроператором туристичних послуг” при поверненні туриста фактично не діє через те, що туроператор може легко обгрунтувати, що вартість перельоту, особливо за недорогими турами, складала 80% від вартості всього турпакету і турист залишається і без грошей, і без відпочинку.

Пропонуємо більш жорстко прописати відповідальність туроператора в законі на випадок відмови туриста від запропонованої альтернативи, виклавши цей абзац в такій редакції:

Якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператор не в змозі надати частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані. У разі неможливості здійснення таких заходів або відмови туриста від них туроператор зобов’язаний надати йому без додаткової оплати еквівалентний транспорт для повернення до місця відправлення або іншого місця, на яке погодився турист, а також відшкодувати повну вартість ненаданих туроператором туристичних послуг і виплатити компенсацію у розмірі, визначеному в договорі за домовленістю сторін протягом тридцяти календарних днів з дати початку туристичної подорожі. 

Стаття 37. Посередницька діяльність

Просимо включити до проекту Закону поправку щодо змісту ч. 4 ст. 37:

Посередницька діяльність на території України з укладення договорів на туристичне обслуговування з іноземними суб’єктами туристичної діяльності не допускається. Така діяльність може здійснюватися лише через туроператорів, створених за законодавством України.

Наразі є велика проблема з оплатою турагентами іноземним партнерам за окремі послуги, що бронюються турагентами для своїх клієнтів. Фактично, ч.4 ст. 37 призводить до некоректного оподаткування діяльності турагента при здійсненні таких дій як:

  • бронювання послуги проживання через такі сервіси, як, наприклад, Expedia, Booking тощо
  • бронювання послуги перельоту у авіакомпаній-нерезидентів (Wizz Air, Ryan Air тощо)
  • бронювання послуги оренди авто, екскурсійного обслуговування чи білетів на фестивалі закордоном.

ст. 5 Закону дозволяє турагентам здійснювати посередницьку діяльність з реалізації туристичних послуг інших суб’єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг, при цьому ст. 37 змушує оплачувати податок не з отриманої комісії, а з обороту, що робить послуги турагента неконкурентними та заганяє його у тінь.

Виходячи з цього, просимо викласти ч.4 ст. 37 в такій редакції:

Посередницька діяльність на території України з укладення договорів на комплексне (2 чи більше туристичних послуг) туристичне обслуговування з іноземними суб’єктами туристичної діяльності не допускається. Така діяльність може здійснюватися лише через туроператорів, створених за законодавством України.

10.07.2019
  • Дело в том, что, особенно если взять западный регион больше 50% туроператоров осуществляют свою деятельность скрывая доходы и в больших размерах, а многие и того не показывают по своим туроперторским направлениям, имея как юрлицо и как ФОП. Как в таком случае вы будете начислять финансовую гарантию? Также само хочу зазначить что от туристической деятельности государство теряет не побоюсь этой цифры до 70% того что должно было действительно поступать, потому что контроля в данной ситуации нет, так как невозможно понять по какой цене продают агенты тот или иной тур. то есть показывают доходы НАМНОГО МЕНЬШЕ комиссии которую получают, а то и вовсе не показывают.Все конечно не опишешь здесь,

  • Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *